Досвід роботи

Єдиний шлях, що веде до знання, - це діяльність.

(Джордж Бернард Шоу)

У часи великого обсягу інформації виникає потреба в педагогічних технологіях, що вчать не тільки сприймати й запам’ятовувати інформацію, але й творчо її обробляти, бачити проблеми та розв’язувати їх. Динаміка сьогоденних змін вказує на недостатність тільки теоретичних знань. Традиційна передача знань від учителя учневі стає малоефективною й відірваною від життя. Діти будуть активно займатися тією справою, яка їм подобається. Тому я намагаюся у своїй роботі знайти шляхи, як зробити урок цікавим та корисним. Практика продемонструвала, що найбільше діти люблять гратися, експериментувати та, звичайно, досліджувати. Тому  ефективним способом активізації діяльності учнів на уроці, є використання проблемного навчання, що стимулює процеси мислення та розвиває пізнавальний інтерес учнів.

Проблемне навчання – досить важливий засіб розвитку учнів, тому що базується на власному переконанні, на власних спостереженнях, на активному пошуку вирішення проблемного питання. Воно дозволяє  залучати учнів до активного пізнання і постійного пошуку. З метою розвитку особистості учня, підвищення рівня його навчально-пізнавальної активності, обираю методи, прийоми, форми і засоби навчання, які сприяють підвищенню пізнавальної діяльності і спонукають дітей до активного навчання. Методика його визначається змістом предмету і пізнавальними можливостями учнів.

Організацію проблемного навчання здійснюю поступово:

1) постановка проблеми;

2) пошук фактів для кращого розуміння проблеми та можливостей її вирішення;

3) пошук та оцінка ідей  для вирішення проблеми;

4) пошук рішення проблеми та її практичне здійснення;

5) сприйняття знайденого рішення.

У своїй роботі найчастіше використовую такі методи навчання, як пояснювально-ілюстративний, репродуктивний, проблемний виклад, частково-пошуковий та дослідницький.

Велику роль  в організації таких уроків відіграє використання інтерактивних методів, що підвищують цікавість в навчально-пізнавальній діяльності:

§  створення проблемної ситуації

§  хімічне проектування

§  хімічні змагання

§  хімічні дослідження

§  хімічна гра і т.п.

 Ці методи створюють добру мотивацію для подальшої роботи.

Для реалізації мети на уроці застосовую різні форми роботи:

§  індивідуальні

§  групові

§  колективні

§  фронтальні

Реалізація проблемного навчання може здійснюватися на будь якому етапі уроку, але найкраще щоб постановка проблемного питання відбулася на початку уроку. Так,  при вивченні теми « Кристалічні ґратки », можна запропонувати учням вирішити питання, чи існує взаємозв’язок між типом кристалічних ґраток і властивостями речовин.  При розгляді теми

« Фізичні властивості речовин », на початку уроку можна поставити проблемне питання: « Як не розгубитися у багатоманітності речовин? »

Насправді,  таких питань безліч і, що ,найважливіше, діти можуть самостійно знайти на них відповіді. Приклади проблемних питань:

ü Яка роль хімії у вирішенні продовольчої проблеми?

ü Як довести наявність крохмалю у продуктах харчування?

ü Чи виявляє оцтова кислота типові властивості кислот?

ü Як довести наявність карбонатів у яєчній шкарлупі?

ü Як розпізнати речовини,спираючись на життєвий досвід?

ü Чому під час обчислень використовують відносні атомні маси, а не абсолютні? І т.п...

 Найбільш глибоко зануритися у вирішення проблеми діти можуть під час виконання практичних робіт та здійсненні дослідницьких проєктів. Тому вважаю доцільним саме на таких уроках використовувати технологію проблемного навчання. Так, під час виконання практичної роботи « Способи розділення сумішей », учням можна запропонувати вибрати найефективніший спосіб розділення суміші піску та солі ( відстоювання чи фільтрування) та аргументувати свій вибір. В ході виконання практичної роботи « Дослідження фізичних та хімічних явищ », діти можуть самостійно переконатися чим відрізняють між собою фізичні та хімічні явища, які ознаки є свідченням проходження саме хімічних явищ.

Найкраще здійснюється самостійна та пошукова діяльність учнів, проявляються їх творчі здібності та рівень навченості в ході реалізації проєктної діяльності. Тому досить часто практикую у своїй роботі організацію саме цього виду проблемного навчання. Звичайно часові межі здійснення проєкту виходять за рамки уроку, тому найчастіше – це позаурочний вид діяльності. Але діти із задоволенням включаються в роботу і шукають шляхи вирішення проблем. Разом з учнями ми змогли організувати та провести такі проекти:

ü «Виростимо кристали разом»

ü «Якість харчових продуктів»(молока)

ü «Дослідження  вмісту йоду в різних видах  солі »

ü «Вплив харчових добавок на живі організми»

ü «Визначення кислотності грунтів»

ü «Вся правда про «Кока-колу»»

Плануючи урок, я намагаюся включати практичні форми та методи роботи, які дають можливість вихованцям відчути себе в ролі дослідника, експериментатора, першовідкривача. Головна мета цих методів – дати дітям розуміння важливості хімічних знань у житті та можливості їх практичного використання для створення цілісної картини сприйняття світу.